МИСЛИТИ — ТЛУМАЧЕННЯ
МИ́СЛИТИ лю, лиш, недок.
Міркувати, зіставляючи явища дійсності і роблячи висновки.
Приклади
- Я вірив правді на землі, Я чесно мислив і трудився. (П. Грабовський)
- Дотепер він був позбавлений потреби мислити, але вчорашня церемонія вже почала лягати тягарем відповідальності на плечі. (Р. Іваничук)
- Я не знав, що йому відповісти. Не те що не знав, а просто в цю мить не міг нормально мислити. Все перемішалося в голові. (П. Запаренко)
- – Це він так говорить. Страшенно повільно. Речення за реченням. Він мислить під час мовлення. (Ю. Андрухович)
розм.
Те саме, що ду́мати 2.
Приклади
- – Їй-богу, Семен розумніший, ніж я мислив!... (М. Коцюбинський)
- – Про що, скажи, ти мислиш, воєводо? – Озвався князь. (М. Бажан)
- Не можна примусити людину мислити так, як того хоче хтось інший. (М. Білкун)
- – Мислю, що тобі, володарю всього, не слід руйнувати мосту. (І. Білик)
з інфін.
Мати намір, збиратися робити що-небудь.
Приклади
- Ніхто й не мислив спати; про вечерю теж не було гадки. (М. Коцюбинський)
- – Кажуть про нас, дорогі мому [моєму] серцю брати, що ви невдячні і неретельні: взяти гроші знаєте, а віддати і не мислите. (О. Маковей)
- Остап відбив випад могутнього гусара, ледь ухилився від другого і почав відступати, парируючи удари, навіть не мислячи перейти у контратаку. (Д. Білий)
кого, що.
Уявляти собі кого-, що-небудь.
Приклади
- [Ася:] Все мені здається, що той, хто написав цю сонату, мислив її не так! (О. Іваненко)
- “А що буде, як почнеться війна?” – і кожна вже мислить себе у бункері, в лісі, у бомбосховищі, на горищі, під водою. (І. Карпа)
МИ́СЛИ́МО розм.
Присл. до ми́сли́мий.
Приклади
- Хочу плакати і вити вовком, кусати подушку і водночас сміятися, дивлячись заплющеними очима на нетривкий образ у скупій пам'яті: мислимо торкаюся до тебе тремтячими пальцями. (А. Дністровий)
у знач. пред.
Приклади
- [Настасія Юліанівна:] Ви мені скажіть: мислимо це – молода дівчина їде не куди-небудь, а в самий Мінськ до молодого мужчини. (Л. Смілянський)
- Сіверяни не гомоніли тепер, – кричали, обурювались і навіть погрожували. Бо хіба ж мислимо... Та й де це видано? Відколи існує земля Сіверянська, жоден князь не нехтував так думкою поселян. (Д. Міщенко)
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.