МИГОМ — ТЛУМАЧЕННЯ
МИ́ГОМ присл., розм.
Те саме, що ми́ттю.
Приклади
- Челядь і літні мужики мигом оточують машину, обмацують, заглядають, розпитують. (С. Добровольський)
- – Йой, кара небесна, – зашепотіла сполошена Марта, заметалась по світлиці. – Ану, Лесику, мигом на горище, тебе тут ніхто не повинен застати. (І. Нижник)
- Мордатий потримав чарку, наче вагався, пити чи не пити. А тоді мигом спорожнив чарку. (Ю. Логвин)
- Після матчу – вір-не-вір – усі звірята стали мигом у довгу чергу на відбір. (І. Андрусяк)
МИГ , МИГ-МИ́Г, виг., розм.
Уживається як присудок за знач. мига́ти.
Приклади
- На небі ані хмариночки; зорі тільки миг-миг.... (А. Тесленко)
- – Було, гребу сіно, – аж курява курить! Одна нога тут, а друга там; а руки тільки миг-миг! (Ганна Барвінок)
- Де куций? О, вже з лівої миг, миг... Не втечеш, братіку! (Б.-І. Антонич)
- Поїзд рушив .. А повз очі – водокачка, телеграфні стовпи, по дорозі вози з буряками. Миг повз очі. (А. Головко)
МИГ у, ч., розм.
Те саме, що мить.
Приклади
- Бурхав так вітер .. Бив в очі, стежку з-перед ніг Неначе вкрав в короткий миг. (І. Франко)
- І чути було в цей миг, Як стукає серце землі. (О. Гончар)
- Iлько навiть не мiг сказати, як довго вони милувались разом iз славетним iзографом Алiмпiєм київськими краєвидами. Миг чи, може, годину? (Ю. Логвин)
МИ́ГИ ів, мн., розм.
Знаки (підморгування, жести), які супроводжують, а часто й заступають розмову.
Приклади
- В мигах, в розмові венгрів [угорців] було видко щось східне. (І. Нечуй-Левицький)
- Йому бракувало іноді потрібних слів, тоді він допомагав собі мигами й усякими вихилясами. (Б. Антоненко-Давидович)
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.