МЕЛЬКАЛА — ТЛУМАЧЕННЯ
МЕЛЬКА́ТИ а́ю, а́єш, недок.
Те саме, що мигті́ти 1.
Приклади
- Схаменулись нехрещені. Дивляться – мелькає, Щось лізе вверх по стовбуру до самого краю. (Т. Шевченко)
- У натовпі мелькала сіренька борідка Молибоги. (І. Микитенко)
- Мені перед очима в якихось заломаних, кривих образах почало мелькати, як на поганому екрані, наше майбутнє. (Ірина Вільде)
- Хтось наливав, хтось смiявся, лиця мелькали розрiзненими кадрами. (О. Забужко)
чим.
Робити швидкі рухи чим-небудь.
Приклади
- Вона побігла мовчки, швидко мелькаючи тугими, гарно виточеними литочками. (Григорій Тютюнник)
Швидко проноситися перед очима, змінюючи одне одне.
Приклади
- Крізь теплі сльози, важкі і великі, в яких все розпливалось, невиразно мелькали верби і телеграфні стовпи. (М. Коцюбинський)
- Що далі йшла війна, то більше й більше мелькало на зелених гімнастьорках таких хрестів, а в двох шпиталях тихої повітової Охтирки більшало поранених і навіки покалічених людей. (Б. Антоненко-Давидович)
- Ольга Іванівна любила швидку їзду. Любила спостерігати, як передок машини підминає під себе безконечну сіру стрічку шляху, як обабіч нього мелькають поодинокі дерева. (Д. Ткач)
- Потяг гримів мостами через повноводі ріки. За ґратами мелькали криниці, ставки, озера, болота. (М. Андрусяк)
перен.
Проноситися у свідомості, уяві і т. ін.
Приклади
- Він говорив мені, що йому хотілось би намалювати велику картину. За його словами, і думка в нього ворушилась, і план інколи неясно мелькав в уяві; але Шевченко розумів сам, що народився більше поетом, ніж живописцем. (О. Афанасьєв-Чужбинський)
- Враження з-тоге [з того] часу мелькають в його голові, мов відблиски далеких блискавиць. (І. Франко)
- – Чому ж ви не протестуєте? Чому не обстаєте за своїми правами? – Еге, мелькає не в одного... Ти, бачимо, протестував, але де опинився? (Г. Хоткевич)
- Знову мою свідомість занепокоїли тіні смерті, то несподівано обіймала полегкість чи знемога, то мелькали, наливаючи щастям, картини дитинства. (Р. Андріяшик)
розм.
Те саме, що бли́мати 1.
Приклади
- Світло горіло слабо і мелькало раз у раз то ясніше, то темніше, освічуючи похмуру кімнату. (І. Франко)
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.