МАГНІТ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

МАГНІ́Т ч.

род. у. Тіло, що має властивість притягати до себе або відштовхувати від себе залізні та сталеві предмети. Приклади

Деякі залізні руди мають властивість притягати до себе залізо. Таку руду назвали магнітним каменем, або магнітом. (з навч. літ.)
У школі Стефанію вчили, що два однойменні полюси магніту взаємно відштовхуються. (І. Білик)
Витрусив крихти в рот: вони приставали до язика, мов залізна тирса до магніту, і зникали вмить. (В. Барка)
Його тягло туди [на вільні степи], мануло, неначе магнітом притягувало. (Панас Мирний)

род. а. Невеликий сувенір з прикріпленим до нього магнітом; магнітик. Приклади

Не шукайте на ринку в Нормандії магніти на холодильник: банальних сувенірів тут не продають узагалі. (із журн.)
Зображення башти і фортеці Київської брами Глухівських міських укріплень карбують на сувенірах-магнітах і друкують на поштових листівках. (з газ.)

род. а, перен. Те, що притягає до себе з надзвичайною силою. Приклади

Відвівши графиню з доньками до зали, засів [граф] у цій кімнаті, яка внаслідок цього і стала магнітом, що притягав до себе весь мужеський [чоловічий] світ. (І. Франко)
– Думаю, він [човен] далеко від острова не одійшов, – сказав командир. – Тут, здається, є для нього якийсь магніт. (М. Трублаїні)
Магнітом слова, сказаного всує, усяку нечисть можна притягти. (Л. Костенко)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.