ЛЮБКІВ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ЛЮБКО́ а́, ч., розм.

Коханий хлопець або чоловік. Приклади

На вигоні прощалася Горпина зі своїм любком. (І. Франко)
Шукала би [Славка] свого любка цілими роками, терпіла би невигоду, .. щоби, його відшукавши, могла сказати йому в очі, що його ненавидить. (Л. Мартович)
Коханням п'яне йде дівча стрічати любка. (Уляна Кравченко)
– Ну гаразд, іди вже, рятуй свого любка, та гляди, не води його сюди більше. (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо)

Кохана дівчина або жінка. Приклади

Впадаю коло любки: “Та не бійся! Та не журися! Та ти ж моє серденько!”. (Марко Вовчок)
Зрадила ж Хому його любка, дівчина, до якої ходив він. (В. Винниченко)
Ніколи не смакували йому ніякі потрави так пишно, як той скромний харч, який їв з любкою раненьким ранком на березі моря на сходах мармурових. (О. Назарук)
Протри свої баньки й придивися. Це ж я, твоя любка Соломія. (В. Чемерис)
Велике, блискуче сонце сходило з небосхилу й кидало довгі, ясні прощальні промені своїй вірній любці й щирій товаришці – землі. (Н. Кобринська)

Жінка або дівчина, що перебуває в позашлюбному зв'язку з чоловіком; коханка (у 1 знач.). Приклади

Коген, Еф, Лубенець, Кошлаков і любка Когена – цілий вечір пиячили в ресторані Мінеля. (М. Коцюбинський)
Хіба прийдеться утікати, не виставлюсь на людський посміх, не гомонітиме село за мною: це чоловік опришкової любки! (Б.-І. Антонич)
– Та ні, – ковтнув із чарки Кароль, – казав [Гой] чітко.., тут його любка кельнеркою. (В. Кожелянко)
Дехто наспівував куплети про кардиналову любку пані Д'Егійон (його племінницю пані де Комбале). (Р. Терещенко, пер. з тв. А. Дюма)

Пестливе або фамільярне звертання до дівчини або жінки. Приклади

[Сотник:] Побіжу ж я швиденько, а ти тут, моя любко, погуляй собі тихенько та заквітчайся. (Т. Шевченко)
– А я би вам, любко, таки радила на службу, .. у нашого професора нема наймички. (Л. Мартович)
Я опришок і вільний птах. Облиш заходи, голубко! Розійдемось, моя любко, не зловиш птаха, дарма! (Б.-І. Антонич)
– Так що ти поквиталася зі мною, моя любко. Бо ти жінка, і ти мудріша. (М. Матіос)

Трав'яниста рослина родини зозулинцевих із цілісними, овальними бульбами та струнким стеблом заввишки 25–60 см. Приклади

[Оленка:] А квiти ж мають по кiлька назв. Є така квiтка. Любка дволиста, а ще вона називається .. нiчна фiалка. (О. Коломієць)
Це справді золота рослина – “любка”. Люди які тільки гроші не платять за ліки заморські, а вона, “любка”, під ногами. (Ю. Логвин)
Молоде коріння любки використовують у медицині. (з наук.-попул. літ.)