ЛОЖОК

Сухе русло.

Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови Видавництво "Перун", 2005

ЛОЖКИ

Вертикальні жолобки на поверхні колони у вигляді дуги (порівн. канелюри).

Те саме, що і підлижки.

Архітектура і монументальне мистецтво

Предмет столового прибору, яким набирають рідку або розсипчасту страву. Приклади

– Ну, то сідайте, діду, беріть ложку та їжте, будьте в нас нині гостем. (Т. Бордуляк)
Вивернеться [Килина], а таки зробить так, щоб чоловік ложку на стіл не поклав, поки щось у мисці є. (Д. Бузько)
Діти, що тримали вже напоготові ложки, враз підсунулися ближче. (К. Гриб)

чого і без дод. Кількість страви, набрана цим предметом. Приклади

Укинула Пріська ложку каші в рот; не пожувавши, ковтнула. (Панас Мирний)
Мати з'їла дві-три ложки та й поклала ложку. Страва здалась їй несмачною. (М. Коцюбинський)
До сніданку пройдуся садом, ще сутінковим, сіруватим, – пізня осінь, потім снідаю, цмулячи кожну ложку супу. (В. Дрозд)

перен., розм. Мала кількість, крапля чого-небудь. Приклади

Бідний готельний слуга приносив мені іноді декілька ложок супу. (І. Франко)
Катерина зварить кулешу, діти повстають, та й вже є для них гаряча ложка борщу. (В. Стефаник)
За хлопцями гицає [Марія], як кобила, а ти без ложки теплої страви сидиш. (У. Самчук)
Хіба не видно он по тій сумовитій корові, на хребті якої походжає ворона, що Гранчакові діти сидять без ложки молока? (М. Стельмах)