ЛИЧКО — ТЛУМАЧЕННЯ
ЛИ́ЧКО а, с.
Пестл. до лице́ 1, 3.
Приклади
- А щоб личко не марніло З чорними бровами, – До схід сонця в темнім лісі Умийся сльозами. (Т. Шевченко)
- Така славна дівчина була! Очі в неї були ясні, коси довгі, великі, чорно-русі, а личко – як яблучко. (Марко Вовчок)
- Ці останні, хлопець і дівчинка, .. мали такі свіжі, рожеві чисті-чисті личка.... (В. Винниченко)
- Але синок не виходить. Він там десь уткнувся личком у дрова й ридає від безмежного раптового щастя. (І. Багряний)
- Звенигора усміхнувся, дивлячись на розпашілі дитячі личка (тут було три дівчинки й один хлопчик), і в думці відзначив, що Палій уміє привертати до себе не тільки серця дорослих, а й серця дітей. (В. Малик)
- Його червоні личка мішалися з китицями рож, а білу сорочечку не можна було доглянути поміж роєм білого цвіту. (Л. Мартович)
- Червона рожа, червона рожа Над усі квіти гожа; Не бачу рожі, не бачу рожі, Лиш її личка гожі. (І. Франко)
ЛИ́ЧКО а, с.
Зменш.-пестл. до ли́ко.
Приклади
- Іде циган дорогою, обдертий, тільки що личком підперезаний. (з переказу)
- Візьмеш личком, а оддаси ремінцем. (прислів'я)
- [Старша дружка (до боярина):] Старий боярин, як качан .. Личком підперезався, У бояри прибрався. (І. Нечуй-Левицький)
- – Ба, – сказав Гриць. – Здійми чоботи, капелюх і ремінь, треба сховати про неділю, а ти запережися личком, візьми лупку на голову та жени гуси пасти. (І. Франко)
ЛИ́ЧКА и, ж., розм.
Вузька поперечна нашивка на погонах молодших командирів.
Приклади
- – Ти, сержант, зловживаєш своїми личками, – нарікали товариші. (О. Гончар)
- Він тепер не рядова тюлька, а єфрейтор і носить єфрейторські лички так пихливо, мов то не лички – маршальські зірки. (А. Дімаров)
- В жовтні ми вже складали іспити і вішали собі на плечі сержантські лички. (Ю. Андрухович)
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.