ЛИЦЕМІР — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ЛИЦЕМІ́Р а, ч.

Двоєдушна, нещира людина. Приклади

Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що подібні до гробів побілених, які гарними зверху здаються, а всередині повні трупних кісток та всякої нечистості! (Біблія. Пер. І. Огієнка)
По закону [за законом] Апостола Ви любите брата! Суєслови, лицеміри, Господом прокляті. (Т. Шевченко)
Ти ж брешеш батькові, матері, мені, усім, ти обманюєш і нас, і себе, і всіх. Ти – лицемір! (В. Винниченко)
І простодушні скіфи з повагою поглядали на цього неперевершеного лицеміра. (В. Владко)
– Лицеміри! Ханжі! – аж зубами скреготнув Дударевич. (О. Гончар)
Та на заваді тому став священик, котрий пішов на поводі у заздрісників і лицемірів, аби не втратити їхньої прихильності, і відмовився мене охрестити. (Г. Пагутяк)

Діяти лицемірно, виявляти лицемірство. Приклади

А з ним лицемірили й інші юдеї, так що навіть Варнава пристав був до їхнього лицемірства. (Біблія. Пер. І. Огієнка)
Хто лицемірив свідомо, а хто й щирий був у сп'янілості своїй, князь всміхався заохотливо до кожного, знав справжню ціну кожному слову й вигуку, але й приємно було купатися в оцих буйнощах слави й хвали. (П. Загребельний)
Ще, певно, не існувало виродка, який би твердив своїм дітям: крадь, одурюй, лицемір. (В. Дрозд)
Як часто лицемірив твій Парнас!... (Л. Костенко)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.