ЛЕМКИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ЛЕ́МКИ ів, мн. (одн. ле́мко, а, ч.; лемки́ня, і, ж.).

Етнографічна група українців, які до середини ХХ ст. жили на північному і південному схилах Бескидів, звідки були депортовані. Приклади

[Митро (читає):] Лемки в сірих гунях по-сусідськи розмовляли з покутянами з-над Пруту. (І. Франко)
Прийшли лемки у крисанях і принесли місяць круглий. (Б.-І. Антонич)
Якийсь кмітливий лемко зробив вітряка, винайшовши таким чином перше альтернативне, екологічно чисте джерело електроенергії. (Ю. Іздрик)
У 1944–1946 роках дві третини лемків (близько 95 тисяч) із Польщі було переселено на територію УРСР, а решту (близько 30–40 тисяч) під час операції “Вісла” у 1947 р. – на північно-західні землі Польщі. (з наук.-попул. літ.)
Вміло поєднуючи та присмачуючи не надто великий набір компонентів (здебільшого овочів, круп, бобових, борошна, лісових грибів та ягід), лемкині досягали неповторного смаку страв. (із журн.)

Див. ле́мки.

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Див. ле́мки.