КІРКИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

КІ́РКА и, ж.

Верхній затверділий шар чого-небудь; кора (у 2 знач.). Приклади

Мчить олень, але провалюється під ним блискуча кірка – і грузне він у глибокому снігу. (З. Тулуб)
Звертаю на обочину. Тут сніг незайманий, покритий льодовою кіркою. (Є. Доломан)
З-під коліс не вистрибували краплини, колеса шурхотіли по льодяній кірці, яка встигла з'явитися. (Є. Гуцало)
Мама .. мовчки взяла з мисника залізну тертушку, на якій ми терли буряки, провела по “горбу” [торбині] раз, вдруге, втретє, очищаючи його від крижаної кірки. (П. Загребельний)

вет., мед. Затверділий верхній шар ураженої шкіри. Приклади

При відторгненні кірки оголюється болюча виразка з нерівними краями. (з наук. літ.)
Кірка уповільнює процес загоєння, і збільшує ймовірність утворення шрамів і рубців. (з наук.-попул. літ.)

біол. Зменш. до кора́ 1. Приклади

Кірка доростає щорічно зсередини завдяки фелогену, а зовні тріскається, відмирає і злущується. (з наук. літ.)
Первинна покривна тканина з ростом та розвитком рослин замінюється вторинною – корком, а ще пізніше кіркою. (з навч. літ.)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.