КУДЛА

Кудлата голова.

Жінка з кудлатою головою.

Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови Видавництво "Перун", 2005

КУ́ДЛИ ів, мн., розм.

Скуйовджені пасма волосся, шерсті або вовни. Приклади

От дурна псина .. Рве пазурями траву, відкидає від себе, і летять навздогін за нею збиті на задку кудли. (М. Коцюбинський)
– Ти на чоботи не лягай, бо й так гаряче, – сказав Артем, висмикуючи носки чобіт з-під кудлів пса. (В. Гжицький)
Безбородько не так прислухається до лісника, як до шарудіння у ванькирі, а роздягнувшись, мало не вліз у дзеркало, поправляючи свої кудли. (М. Стельмах)
Вона [Лариса] .. навшпиньки пнулася, тягнучись усім тілом до амбразури, втопивши в ній своє худе, обвите кудлами лице. (О. Гончар)
Ніч сідає на рогах вулиць і тулить сірі кудли в цемент стін. (Б.-І. Антонич)

перен. Про щось заплутане. Приклади

Та будь воно прокляте, все ваше кодло, всі ваші кубла і всі ваші кудли! (Л. Костенко)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.