КУВАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ

КУВА́ТИ кую́, кує́ш, недок.

що і без прям. дод. Б'ючи молотом по металу (перев. розжареному) або натискаючи пресом, надавати йому потрібної форми. Приклади
  • За річкою коваль кує.... (Марко Вовчок)
  • Дід Захарко був коваль, хоч я ніколи не бачив, аби він щось кував. (О. Довженко)
  • Великі жилаві руки спокійно лежали на столі – цими руками можна добре кувати в кузні й рубатися в бою. (С. Тельнюк)
Обробляючи метал молотом або пресом, виготовляти що-небудь; виковувати (у 1 знач.). Приклади
  • Палили багаття вони цілу ніч, Все ясную зброю кували. (Леся Українка)
  • Вони мовчки кують у два молоти червоні лемеші та чересла. (О. Гончар)
  • Потрібна криця, щоб кувати мечі, наконечники для стріл та списів, пластини для лат, дріт для кольчуг. (В. Малик)
  • Інші думи схилили його [Хюсама] сиву голову над точилом, на якому кував жіночі каблучки, браслети, серги. (Р. Іваничук)
  • Дверi кували ювелiри. Глянь, якi тендiтнi пелюстки, грона, зiрки. Це iсторична пам'ятка. (Р. Андріяшик)
  • В мистецтві кують ключ до дверей, що між двома світами. (В. Барка)
  • – Гарно, пане отамане, куєш слова, а чи ж так чиниш? (Ю. Мушкетик)
кого. Прибивати підкови (коневі); підковувати. Приклади
  • На те коня кують, щоб не спотикався. (прислів'я)
  • Збоку при смолоскипі двоє бійців кували коня. (О. Гончар)
  • – А ви чого тут? – Бачу: коня кують; дай, думаю, й собі підставлю ногу. (Василь Шевчук)
  • Батьків батько – дід Трохим – був славетним ковалем, до нього йшли з багатьох сусідніх сіл кувати коней або замовляти сокири, чересла до плугів, сапи, кочерги, рогачі, шини до коліс та інше причандалля. (О. Бердник)
що, перен. Створювати що-небудь, досягати чогось наполегливою працею, зусиллями. Приклади
  • Сиджу на чужині, Кую свою долю. (С. Руданський)
  • – Долі своєї і конем не об'їдеш. – Авжеж, що не об'їду, але ж не даром кажуть, що кожний сам собі долю кує. (Б. Лепкий)
  • У перервах між боями споминаєм своїх подруг бойових, які в умовах тилу кують разом з нами перемогу. (В. Дрозд)
кого і без прям. дод., перен. Навчати, розвивати, загартовувати кого-небудь. Приклади
  • – Передав усіх [новачків] у перший взвод. Чернишеві. Хай кує. (О. Гончар)
  • Нащо вже вiйськовi преси могутнi, але виглядає, що їм далебi важче кувати солдатикiв, нiж у цьому бiологiчному горнi виплавляти рабiв. (Р. Андріяшик)
у що, чим і без дод. Те саме, що зако́вувати 1. Приклади
  • Сироту Степана.., Отамана молодого, Турки-яничари ловили.., В кайдани кували. (Т. Шевченко)
  • Ми не кували других кайданами, Чужої не нищили волі! (М. Старицький)
  • Беруть коваля, кують та ведуть до темниці. (Н. Кобринська)
  • Тільки пани .. можуть міряти землю залізними ланцюгами .. Це все одно, що матір в кайдани кувати. (М. Стельмах)
  • Ще чулися дівчині пахощі моря і шум хвилі, а вже реальність владно кувала її в незримі кайдани. (О. Бердник)
рідко. Те саме, що обко́вувати. Приклади
  • У кузні – хлопці-ковалі Вози обковують-кують.... (М. Гірник)
  • Кувати залізом скриню.
  • Душе, навіщо прикрашати прах, Де ти знайшла притулок на хвилину, Кувати золотом на хаті дах І зовні розмальовувати глину?! (Д. Павличко)

КУВА́ТИ кує́, недок.

Видавати звуки “куку” (про зозулю). Приклади
  • Дзвенить птахів співами ліс І зозуля кує коло кладки. (І. Франко)
  • Кує зозуля, подає голос одуд. (Ю. Яновський)
  • – Він ту зозулю примусив кувати, – відповідала баба Устина. – Стільки літ мовчала, а це, як бачите.... (В. Земляк)
що і без прям. дод., перен., нар.-поет. Віщувати (довгі роки, щастя і т. ін.). Приклади
  • Ой зозуле, зозуленько, Нащо ти кувала, Нащо ти їй довгі літа, Сто літ накувала? (Т. Шевченко)
  • Десь кувала ще людям щастя пізня зозуля. (П. Козланюк)
  • Ще не встигла [зозулька] струсити із крилець втому, а вже кує: роздає здоров'я древній поліській землі й віщує довгий вік поліщукам. (К. Мотрич)
Коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.