КРИШІТЬ — ТЛУМАЧЕННЯ

КРИШИ́ТИ кришу́, кри́шиш, недок., що і без дод.

Розколювати, розбивати, подрібнювати щось на шматочки, на крихти. Приклади
  • [Антось:] Руки в нього ти бачив? Залізо можна кришити. (І. Микитенко)
  • Камінь кришить вітер і негода. Дуб столітній хилиться від них. (А. Малишко)
  • Тала вода з шаленою люттю розмивала, кришила береги та кам'яні скелі. (С. Чорнобривець)
Смітити крихтами чого-небудь. Приклади
  • [Гиря:] Багато не ріж [хліба]! Та не криши, чуєш?... (М. Куліш)
  • Докійка хліб вкусить обережно, щоб не кришити. (А. Головко)
Різати, рубати на дрібні частинки. Приклади
  • У хаті і у кімнаті жінки порались, .. то муку сіяли, то локшину кришили. (Г. Квітка-Основ'яненко)
  • – Чи так, чи не так, Уродив пастернак. А петрушку Криши в юшку – Буде смак, буде смак. (Т. Шевченко)
  • Кошовий отаман .. кришив тютюн на низенькому пеньку. (О. Довженко)
  • Петрана з Даркою із самого досвіту кришили на кухні капусту ножами, щоб наквасити її з яблуками діжку на зиму. (М. Малиновська)
  • Завинутий у запинало слов'янин кришив сокирою рею. (Ю. Логвин)
  • Стара готувала сніданок для синової сім'ї. Перемивала пшоно, кришила в горщик картоплю, смажила сало. (К. Мотрич)
  • Ганнуся тихо гребнула веслом, і човник справді пішов по зорях, лякаючи і кришачи їх. (М. Стельмах)
  • Птахи літають пелехаті і зимну кришать самоту. (В. Стус)
  • Криши, ламай, трощи стереотипи! Вони кричать, пручаються, – ламай! (Л. Костенко)
перен., розм. Нещадно бити, рубати, вбивати (перев. багатьох). Приклади
  • Дід і почне кришить татар..: так голови і валяться, як груші увосени. (О. Стороженко)
  • – Добре! – кричав несамовито Шрам. – Так їх, каторжних! Бий, криши дияволів на шматки! (М. Старицький)
  • Як зачуєш свист куль, зараз так би й кинувся в битву на ворогiв i рубав би їх, i кришив, як черствий хлiб. (І. Нечуй-Левицький)
Знищувати, ламаючи, розбиваючи. Приклади
  • Бомби граніт кришили. (М. Нагнибіда)
  • Він знав, що той танк, якщо його не знищити, згодом вдереться в інший квартал і кришитиме все на своєму шляху. (О. Гончар)
Коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.