КРАЯНИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

КРАЯ́НИ я́н, мн. (одн. края́нин, а, ч.; края́нка, и, ж.).

Жителі певного краю (країни) щодо інших мешканців того самого краю (країни); співвітчизники, земляки. Приклади

Далекий я вам, мої люди добрі, Мої краяни милі тілом і душею, Та серцем я вам рідний. (Б. Лепкий)
Юра обкладав себе часописами, що їх приносили для нього з долини, читав і товмачив своїм краянам Вільсонові параграфи. (У. Самчук)
Після княгині Ольги другою нашою знаменитою краянкою була Олена. Теж княгиня. (В. Чемерис)
Вперше Мирон побачив, як його краянин із Розвадова священик Михайло Якубів заплакав. (В. Шкляр)
Доручивши нашому невідпорному краянинові свою венеційську адресу на папірчику, вона посміхнулася стерильними зубами. (Ю. Андрухович)
Чеслав залишив столицю і на чолі невеликого війська з вірних йому краян відбув на південний схід. (О. Авраменко)

Мешканець певного краю (країни) стосовно іншого мешканця того ж краю (країни); співвітчизник, земляк.

Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови Видавництво "Перун", 2005

Див. края́ни.