КОНСОНАНТ — ТЛУМАЧЕННЯ
КОНСОНА́НТ а, ч., лінгв.
Приголосний звук.
Приклади
- У південно-західних говірках території Київської Русі приблизно в XIII–XIV ст. (після ствердіння приголосних перед [е],) сталася повна асиміляція [j], до попереднього приголосного, унаслідок чого в більшості їх виникли подвійні консонанти. (з навч. літ.)
Нескладовий звук; протилежне сонант.
Приклади
- Походження більшості праіндоєвропейських часток не з'ясоване: вони подібні до основ без закінчень. Це окремі сонанти або частіше консонанти. (з навч. літ.)
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.