КОМІРНИК — ТЛУМАЧЕННЯ
КОМІРНИ́К а́, ч.
Той, хто завідує коморою, складом.
Приклади
- – А воно ж, мабуть, і ревізія буде! – нудив комірник. (Остап Вишня)
- Був він літ п'ятдесяти, невиразного соціального стану й фаху – не то колгоспний рахівник чи комірник, не то сільський кооператор. (І. Багряний)
- Приїхавши додому, Варивон розшукав комірника, і пізнього вечора обоє пішли до зерносховища. (М. Стельмах)
- Поки комірник бабрався з мішками, Лобода зазирнув у засіки. (В. Дрозд)
КОМІ́РНИК а, ч., розм.
Те саме, що квартира́нт.
Приклади
- Шостий комірник, ученик сьомого класу гімназіального, Микола Демидів, лежав також на ліжку біля вікна. (О. Маковей)
- Живу я сама, відокремлена від своїх комірників більше якимсь духом, як стінами або муром. (О. Кобилянська)
- – Усе війна забрала. І тепер я комірником живу. (Б. Лепкий)
- Доля моїх комірників не конче ідеальна – не мали дітей, забагато претензій, екзальтовані настрої, напружене шукання виходу. (У. Самчук)
комірники
У 15-18 ст. категорія найбіднішого феодально залежного селянства і міщанства в Україні, Білорусії, Польщі, Литві, яка наймитувала і жила в чужих хатах і коморах.
Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови Видавництво "Перун", 2005
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.