КОЛИШЕ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

КОЛИХА́ТИ колишу́, коли́шеш і рідко колиха́ю, колиха́єш; наказ. сп. колиши́; недок.

що і без прям. дод. Злегка гойдати, хитати що-небудь із боку в бік або зверху вниз (перев. гнучке, висяче і т. ін.). Приклади

Вітер тирсу колихає, З дерезою гомонить. (Я. Щоголів)
Сон увірвавсь Кончакові, Буря колише намет. (М. Рильський)
Вітер колише трави шовкові, ніч кругом.... (П. Тичина)
Море було чомусь неспокійне. Воно тривожно дихало, глухо стогнало, легко колишучи невелике суденце на своїх могутніх грудях. (В. Малик)

що і без прям. дод. Злегка погойдувати полум'я свічки, гасової лампи і т. ін. Приклади

Свіже повітря рвалось у мою кімнату й колихало вогненний язичок моєї лампадки. (М. Хвильовий)

кого і без прям. дод. Гойдати (дитину) перев. у колисці, заспокоюючи і присипляючи. Приклади

Вичуняла Катерина, Одсуне кватирку, Поглядає на улицю, Колише дитинку. (Т. Шевченко)
З колиски матуся очей не зривала; Колишучи, журно пісеньку співала. (П. Грабовський)
Дівчина присіла на лавці поряд з молодою білявою жінкою, котра колихала на руках дитя, яке солодко спало. (О. Бердник)
Музика ллється, мов тиха вода, колише мої нерви, заспокоює. (І. Нечуй-Левицький)
Опівночі Лоскотон, Коли всіх колише сон, Йшов собі в бідняцькі хати Їхніх діток розважати. (В. Симоненко)

чим. Гойдати, здійснювати коливальні рухи чим-небудь. Приклади

– Гарно було! – зітхав, колихаючи головою, найстарший із селян. – Ще й як гарно було, хоч життя не раз висіло на волосочку. (Б. Лепкий)
Конячка ледь котила воза.., часто спинялась, важко дихала, швидко колихаючи запалими боками. (Ю. Збанацький)

Те саме, що колиха́ти 1. Приклади

Ми дивились довго, як хмаринка тане, Як хмаринка тане, як синіє синь, Як колише вітер струни павутинь. (М. Рильський)
Вода їх так м'яко й рівно колисала.... (Ю. Смолич)
Легенький вітерець колисав плюмажі над високими ківерами. (Н. Рибак)
Я колишу дитиночку, й вона буде спати, А я піду, молоденька, пшениченьку жати. (з народної пісні)
Як ми будем, молодий козаче, мандрувати, Хто ж буде наше дитятко колисати? (П. Чубинський)
Якісь солодкі, любі спогади та думи колисали його серце. (М. Коцюбинський)
Колисало небо білу хмару. (М. Вінграновський)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.