КОВИЛИ — ТЛУМАЧЕННЯ
КОВИЛА́ и́, ж.
Трав'яниста степова рослина родини злакових із вузькими листками та квітками, зібраними в пухнасту волоть; тирса (див. ти́рса2).
Приклади
- А по степу-долині ковила сивіє, А скрізь по ковилі свистун-вітер віє! (з народної пісні)
- В ті лихолітні роки тисячі й тисячі козацьких голів падали в ковилу та пирії, якими поросли українські поля. (Ю. Мушкетик)
- Везуть Марусю за далекі гони, за сиве море тої ковили. (Л. Костенко)
- На грачиному, довгоносому обличчі дядька Сави пухнасті вицвілі вуса схожі на степову ковилу, що міниться сивими полисками на пружному леготі. (Є. Гуцало)
КОВИ́Л у́, ч., діал.
Ковила.
Приклади
- Дзеркальна річка потьмарилася й узялася крутою зибінню, а ковил припав до землі.., і здавалося, що його сиве волосся розчісує невидимий гребінець. (З. Тулуб)
- Іще туман стоїть над полем, Шумить ковил на вітерці. (Я. Шпорта)
- Степ нам насниться і лови пташині. В кожного сокіл сидить на плечі гострозорий, тихне ковил, вистеляється обрій. (П. Мовчан)
- Кінь піднявся дибки, і Чіпка впав у ковил. (Д. Білий)
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.