КОВАЛИКИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

КОВА́ЛИКОВІ вих, мн.

Родина жуків з яскравим забарвленням і плоским тілом, що живляться пилком та нектаром квіток, дрібними комахами. Приклади

Личинки коваликових завдають шкоди сільськогосподарським культурам і лісовим деревам. (з наук. літ.)
Найголовніші зі шкідників, якими живиться зелена ящірка, – різні саранові, довгоносики, листогризи, коваликові, хрущ травневий та деякі інші. (з навч. літ.)

Пестл. до кова́ль. Приклади

[Відьма:] Скував ковалик голосочок. Ну, нестемітно [нестеменно] ж як дзвіночок!... (М. Кропивницький)
Змія бачить, що нічого не вдіє, та пішла до коваля: – Ковалю-ковалику, скуй голосок, такий, як у матінки [Телесика]. (П. Тичина)
Старий сусіда, який куняв там і не помітив спершу Людоти, тепер схопився, мов ужалений змією, й замахав на нього руками: – Тікай, ковалику! (І. Білик)

Жук родини коваликових, який, перевертаючись зі спинки на черевце, видає характерний тріскотливий звук. Приклади

Мов маленькі, випадкові кулі, дзенькають над хлібами мідно-зеленаві ковалики. (Ю. Збанацький)
Ковалики мають подовжене тіло, малу голову. (з наук. літ.)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.