КАРАКУЛЯ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

КАРА́КУЛЯ

Див. кара́кулі.

род. ю. Цінне хутро зі шкури ягнят каракульських овець, які мають коротку хвилясту вовну перев. чорного або сірого кольору. Приклади

В порожній вітальні стояла жінка .. На ній було елегантне пальто з сірого каракулю і така ж шапочка. (М. Трублаїні)
Здивована Єреміїха підняла замотану голову, подивилася порожнім, сірим поглядом на дивовижну з'яву у пишному каракулі. (У. Самчук)
У піщаних пустелях Середньої Азії поширена каракульська порода овець, яка дає цінне хутро ягнят – каракуль. (з навч. літ.)

род. я. Назва породи овець, із шкурок ягнят яких виробляють це хутро. Приклади

Волосся в нього було каштанове, густе, покручене у дрібні кільця, як шерсть каракуля. (М. Руденко)

Неохайно, нерозбірливо написані літери, слова. Приклади

Василь, поклавши шматок паперу на пеньок, огризком олівця швидко-швидко виводив якісь каракулі. (О. Бердник)
Він довго ворушив губами, розбираючи дитячі каракулі, потім нерозуміюче подивився на мене. – То це ти написав? (А. Дімаров)
Та ось вже і лист нарешті! І я, грамотій із перших, Розчовпую бабі Гурійці золотого того листа, Скупі парубоцькі каракулі фантазую я, буйно довершую, Якби не спинила баба, то й досі б ще не перестав! (І. Драч)
Терезка побачила, як несподіваний знайомий розчинився в натовпі студентів .. Тоді розгорнула записку й пробіглася очима по каракулях. (Любко Дереш)