ЗРЯЧИЙ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ЗРЯ́ЧИЙ а, е.

Який має зір, здатний бачити; протилежне сліпий. Приклади

– Друзі, – сказав я, – уявіть собі, що я такий же зрячий, як і ви всі, тільки очі в мене заплющені. (Ю. Яновський)
Зайці народжують малят зрячих і опушених. (з навч. літ.)
В вінку весільному неначе [яблунька]. І кожна квітонька, мов зряча, Так любо дивиться на світ. (М. Нагнибіда)

у знач. ім. зря́чий, чого, ч.; зря́ча, чої, ж. Той, хто має зір, здатний бачити. Приклади

[Семен:] Говорять, що в Харкові працює один лікар-чародій, такий чародій, що робить сліпих зрячими. (З. Мороз)

перен. Який помічає, розуміє те, що відбувається навколо. Приклади

[Мамай (простягає руку):] Щасливо, Єгоре Івановичу... На каторзі ви мені світ одкрили, тепер я зрячий, обрій бачу і за обрій заглядаю.... (Ю. Яновський)
Ще вчора вірила [Роксолана], що вона єдина зряча і розумна істота серед довколишнього озвіріння, не підвладного розуму. (П. Загребельний)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.