ЗНОРОВИТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ЗНОРОВИ́ТИ влю́, ви́ш; мн. зноровля́ть; док., розм.

кого. Поганим ставленням до кого-небудь зробити когось норовистим, норовливим. Приклади

Просить [староста], щоб вернув коня, не мучив би його та не зноровив би його. (Г. Квітка-Основ'яненко)
Дужа Санька із штурханами, прокльонами коло корів ходить, затовкла, зноровила, і корови не злюбили її, збавили молока. (К. Гордієнко)
Мариня, безперечно, мала сьогодні лихий настрій, і Катерина вирішила не дратувати її. По вчорашній тризні була сила праці, боялась просто зноровити дівку. (Ірина Вільде)

Те саме, що знорови́тися. Приклади

Віддав у наймити Циган свого сина: – Та він, – каже, – буде в вас Добрая дитина! А як коли зноровить Та їсти не схоче – Не жалуйте, прошу вас!.. Нагаєм, панотче!... (С. Руданський)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.