ЗНАВІСНІЛИЙ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ЗНАВІСНІ́ЛИЙ а, е.

Дієпр. акт. до знавісні́ти 1. Приклади

Дні тягнулись довгі, сірі і вогкі, схожі на вимочені в ручаях коноплі, які знавісніла від горя Мокоша намотує на дніпрові пагорби, як на велетенське мотовило. (Г. Тарасюк)
Король кинувся навперейми раптово знавіснілій юрбі. (В. Малик)
Андруся зовсім прорвало: – Та перестань мені скиглити! – зірвався зі стільця, підскочив до неї знавіснілий. (І. Нижник)
[Лартій:] Кров'ю Стікаєш ти і рвешся в січ криваву, Як знавіснілий. (Д. Павличко, пер. з тв. В. Шекспіра)

у знач. прикм. Розлютований, озвірілий (про людину, тварин). Приклади

Іван схопив його .. з такою ж силою, з якою колись на мосту зупинив знавіснілого коня. (Л. Юхвід)
Невже Бог .. допустить, щоб він, Щепкін, кинув театр, Полтаву і поїхав у Красне, став перед очі знавіснілої володарки і міряв їй землю? (Б. Левін)

у знач. прикм., перен. Розбурханий, шалений (про явища природи). Приклади

Він ніколи не бачив довкола себе такого знавіснілого моря. (П. Загребельний)
Зайвої шибки не було.., довелося дірку заткнути подушкою .. Знавіснілий вітрюган шарпав її, вириваючи з рук. (В. Чемерис)
Аж ніяк не рятують [тополі] від знавіснілого дощу. (Ю. Андрухович)

у знач. прикм. Який дуже набрид, остогиднув. Приклади

Чи стерпить він, бездомний мандрівник, Тупих сатрапів самохіття І самовладців знавіснілий крик. (М. Бажан)
Знову похмурі кам'яниці колоністів на обрії, знову знавісніле дзижчання “дум-дум” над головою, колона зупинялась, розгорявся бій. (О. Гончар)
Я не знаю, чи порву сліпе Оцього болю знавісніле коло. Я, мабуть, завинив тобі себе, Та вже, напевно, не віддам ніколи. (П. Гірник)
До панотця її погнала вже просто незмога довше всидіти в до решти знавіснілій хаті, де, здавалось, іще трохи – й зачне [Ганнуся] дряпатися од безвиході в стіни, рвучи на собі волосся. (О. Забужко)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.