ЗМОВЛЯТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ЗМОВЛЯ́ТИ я́ю, я́єш, недок., ЗМО́ВИТИ, влю, виш; мн. змо́влять; наказ. сп. змов; док.

кого і без прям. дод., заст. Справляти заручини. Приклади

Свати почали в хату навертатись. Старі дякують за ласку, частують, а дочки не змовляють: – Ще нехай погуляє, то буде чим дівування згадати. (Марко Вовчок)
В Мелашки, коли слухала Рудиків, одно на мислі: “Як змовляють, то сто коней дають, а як змовлять, то чортма і одного!”. (Г. Косинка)
Зараз і змовили [дівчину] за хорошого чоловіка, за багатого одинця. (Ганна Барвінок)

що, розм. Промовляти, говорити. Приклади

Угорі, на самотній чаті .. уста лише ймуть мовчати чи змовляти присяжне [“Амінь”]. (Л. Мосендз)
Голос [Тимоша] .. став деренчливий, наче важко йому було й слова ті змовляти. (Валерій Шевчук)
– Там сьогодні хрест забили. Най покійний знає, де згубив свою душу, .. а живі нехай знають, де змовити за його душу “Отче наш”. (О. Кобилянська)
Молодий панотець устав, змовив коротку молитву, жінки зітхнули й сіли. (Б. Лепкий)
Жінка моя стала серед двору та й закам'яніла, – ні рухнутися, ні слово змовити. Та й сам я не знаю, куди трапив. (Ю. Яновський)

кого, що і без прям. дод., етн. Те саме, що замовля́ти 2. Приклади

А ксьондзові грошей жаль, – Давай її [бідну] вчити .. “Лучче [краще], – каже, – ти навчись Бабити, змовляти, То й на себе, на дітей Будеш гроші мати!”. (С. Руданський)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.