ЗЛЮЧЕ — ТЛУМАЧЕННЯ
ЗЛЮ́ЧЕ розм.
Присл. до злю́чий.
Приклади
- – Хто ж її [землю] їм наділяв, як вони своєю кров'ю та кістками її добували? – злюче увернув Пищимуха. (Панас Мирний)
- – Ти ранений, Грицю? – питаю Янчеюка. – Ні! – злюче відповідає він. (У. Самчук)
ЗЛЮ́ЧИЙ а, е, розм.
Те саме, що злю́щий.
Приклади
- – Та й недобра ж ся Мар'я яка! І чого вона така злюча до всіх стала?... (Панас Мирний)
- Були серед них [павуків] такі великі й злючі, що інколи я скрикувала й відступала назад. (М. Чабанівський)
- Та мій Лиско [собака] такий злючий, а тут як заціпило йому. Я підходжу до “злючого” Лиска і гладжу його блискучу шубку. (П. Запаренко)
- Лице суворе й злюче. (Ю. Яновський)
- Марко зразу став, мов вкопаний. Та кожне злюче слово Артемія його приводило до пам'яті. (А. Чайковський)
- Розгулявся [Коник] на всі боки, Все байдуже, все дарма... Коли гульк – аж в степ широкий Суне злючая зима. (Л. Глібов)
- От бачите, .. які лихі бурі, які злючі зуби, які гострі жала терзають мене, і мордують, і до живого доймають, поки я у вас на службі подвизаюся. (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо)
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.