ЗЕВГМА — ТЛУМАЧЕННЯ

ЗЕ́ВГМА и, ж., лінгв.

Стилістична фігура, що виникає внаслідок об'єднання однорідних членів речення, перев. підметів або додатків, спільним словом, перев. дієслівним присудком, який стосується одного з цих членів. Приклади
  • Ситуативну іронію на синтаксичному рівні створюють зевгма, каламбур, риторичні питання, вставні та видільні конструкції. (з наук. літ.)
  • Зевгма є особливим різновидом еліпсису, наприклад, у Т. Шевченка: “Затихло все... Тільки дівчата Та соловейко не затих”. (з навч. літ.)
Коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.