ЗДУРІЛИЙ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ЗДУРІ́ЛИЙ а, е, розм.

Дієпр. акт. до здурі́ти. Приклади

Цар [Ворон], здурілий від воєнного запалу, кинувся на мене зі своїми міністрами і давай мене бити, дзьобати, дряпати. (І. Франко)
– Однорука я. Ліву руку тільки маю. Ведмідь ще малою покалічив .. Забава сміялася заливчасто й знущально. – Сліпий був, княже. Засліплений і здурілий. (П. Загребельний)
Боявся [Алі] навіжених. На базарах їх вистачало .. То були все чоловіки. I вони були раз і назавжди здурілі. (Ю. Логвин)
[Спід:] Як не вивідати, аби вивідати. А що ти скажеш, Лансе, про мого господаря? Адже ж він зовсім згорів з кохання. [Ланс:] Та він зроду-віку здурілий. (І. Стешенко, пер. з тв. В. Шекспіра)

у знач. прикм. Безглуздий, безтямний. Приклади

Всі жінки посхоплювалися з лав, гляділи на Марту здурілими очима, стояли, як з дуба витесані. (В. Стефаник)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.