ЗВИКАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ЗВИКА́ТИ рідко ІЗВИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗВИ́КНУТИ, рідко ІЗВИ́КНУТИ, ЗВИ́КТИ, рідко ІЗВИ́КТИ, кну, кнеш; мин. ч. звик, ізви́к, ла, ло і зви́кнув, ізви́кнув, нула, ло; док.

перев. з інфін. Набувати звички робити що-небудь, поводитися певним чином. Приклади

Як я не намагався бути нижчим на зріст, нічого не виходило, я тільки звикав горбитись. (з мемуарної літ.)
Хто вже звик чужим жить, той не здужає робить. (Номис)
– Як звикне собака літом за возом, то й зимою за саньми. (Ганна Барвінок)
– Я звик подорожувати лише сам. (Ю. Винничук)

Набувати навичок, умінь у чому-небудь, навчатися щось робити. Приклади

– Тобі вже, Романе, час до державної служби звикати. (В. Чемерис)
Сани йшли у затоки, стукались копилами, а він одставляв ногу і упирався в тверді краї дороги, як звик се робити, коли вивозив гній. (М. Коцюбинський)
“Подай леміш”, а він тобі вила несе... За волами воно не звикло, коло плуга не вміє.... (В. Винниченко)
Воно [обличчя Юлі] мало той вираз збудженої розбишацької веселості, властивої для жінок, що знають собі ціну і звикли покоряти. (Григорій Тютюнник)

до чого і з інфін. Переставати сприймати що-небудь як нове, незвичне, звикатися із чимсь. Приклади

Тут [на березі] усе було якесь дивне, незвичайне, і доводилося .. до нього звикати. (В. Кучер)
Рибалці це не вперше: Ще ізмалу він ізвик Слухать пугача в діброві. (Я. Щоголів)
– До лісу змалку звикла я.... (О. Олесь)
Хоч би й багато разів у житті ви бачили, як розцвітають київські каштани, – до цього звикнути не можна. Щороку це наче диво. (С. Журахович)

перев. до чого. Освоюватися з чим-небудь, пристосовуватися до чогось. Приклади

Палагна ступала по мокрих травах і злегка тремтіла в ранішнім холодку .. Помалу звикала до зимна. (М. Коцюбинський)
Краще їхати помалу в гори, спиняючись то тут, то там, щоб потроху звикати до більших високостів [високостей]. (Леся Українка)
Після спалаху ракет, коли вони погасли, в очах одразу темніє, і дівчині довго доводиться звикати, поки вона знову впізнає сірі контури ворожих позицій. (В. Кучер)
В хаті ж і дихати важко: ще не звикли легені після терпкого степового повітря до пороху з мичок, до чадного з печі кізякового духу. (А. Головко)
Коли очі звикли до сутінок, у кімнаті можна було відрізнити окремі речі. (Л. Дмитерко)

до чого і з інфін. Приохочуватися до чогось, ставати залежним від чого-небудь (алкоголю, наркотичних речовин і т. ін.). Приклади

Підлітки з неблагополучних сімей легше звикають до алкоголю, наркотиків, азартних ігор. (із журн.)
Вигнаному семінаристові не так легко було його [заробіток] знайти, а надто – що він звик пити. (Б. Грінченко)

до чого і без дод. Примирятися із чим-небудь небажаним, неприємним. Приклади

– Звикай, серце! як я вийшла заміж за твого батька, то й я плакала, а далі звикла. Така вже жіноча доля. (І. Нечуй-Левицький)
[Сашко:] Слухай, я не люблю на запасних коліях стояти. [Роман:] Доведеться звикати. (М. Зарудний)
Микола вже звик до її нарікань. (В. Яворівський)

до кого. Переставати сприймати кого-небудь як чужого. Приклади

Дівчинка звикала до мене з кожною хвилиною. Вже ми з нею ходили по палубі під холодним поглядом батька. (Ю. Яновський)
Звикли піщани [жителі с. Піски] до Лейби. (Панас Мирний)
– Я хочу, щоб вона трохи звикла до вас, перш ніж вирушати в такий світ. (В. Шкляр)

до кого. Відчувати прихильність, дружньо ставитися до кого-небудь, зживатися з кимсь. Приклади

З кожним днем дівчата все більше звикали одна до одної і потоваришували так, ніби змалку росли вкупі. (А. Хижняк)
За ці дні він так звик до нас, що йому здавалось, коли настане час нашої розлуки, він загубить кращих своїх друзів і приятелів. (Олесь Досвітній)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.