ЗВЕРХ — ТЛУМАЧЕННЯ

ЗВЕРХ присл., рідко.

Те саме, що зве́рху1 3. Приклади
  • Не попав же я в двері та в стовп головою, Господиня те все чула – та зверх коцюбою. (з народної пісні)
  • Як тепер його бачу: у синій юпці, тяжинових широких штанях, каламайковим поясом пузо підперезане, а зверх китаєва черкеска. (Г. Квітка-Основ'яненко)

ЗВЕРХ прийм., з род. в., рідко. Сполучення з прийм. зверх виражають:

Уживається на означення предмета, поверх якого, на якому хто-, що-небудь розміщується. Приклади
  • Раптом Оксана скривилась – зверх одного рум'янця, ніжного і тихого, наплинув густий, червоний сором. (С. Васильченко)
  • Жінка везе волами віз соломи. Сама стоїть зверх соломи. (А. Калин)
  • Відтак застібає [Івченко] гімнастерку, поправляє портупею і, причесавши чуприну, зодягає пілотку, а зверх неї – каску. (Є. Доломан)
Уживається на означення перевищення якої-небудь кількості. Приклади
  • Треба зробити з одної дошки дванадцять стільців, а тринадцятий зверх цього. (А. Калин)
Уживається на означення перевищення міри, норми чого-небудь. Приклади
  • Бути коло трактора і не прокататися? Ні, це вже зверх усякого терпіння. (М. Олійник)
Уживається на означення дії, предмета і т. ін., на додаток до яких або крім яких ще що-небудь робиться. Приклади
  • Послалась [Маруся] на лаві, помолилась Богу і зверх усього ударила три поклони. (Г. Квітка-Основ'яненко)
  • Коли чого не було в магазинi, то робiтникам зверх звичайної платнi видавали грошi на цi речi по цiнах ринку. (В. Сосюра)
Коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.