ЗВАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ЗВА́ТИ зву, звеш, рідше зову́, зове́ш, недок., кого, що.

Іменувати кого-, що-небудь. Приклади

Був собі чоловік та жінка. Чоловіка звали Нечипором, а жінку Пріською. (Г. Квітка-Основ'яненко)
– Як вас зовуть? – спитала [дівчина]. – Павло. (Марко Вовчок)
Я не знав, як її [квітку] звати – і від того вона двічі мені миліша. (М. Коцюбинський)
Вже відлетіли у краї чужі Ті птиці, що вважав я ластівками, А звуть їх по-ученому – стрижі. (М. Рильський)
Хлопця звали Грицем – на честь східного святого Григорія Теолога, як я собі думаю. (Ю. Андрухович)

Називати, прозивати кого-, що-небудь. Приклади

Нагадала [Настечка] братику, що всю рідню їхньої матері по-вуличному звали Соловейками. (М. Стельмах)
Гнат не сказав нічого. Смоктав свою коротку люльку, яку тут звали носогрійкою, і пихкав димом. (Василь Шевчук)

Характеризувати кого-, що-небудь якимось словом, виявляючи своє ставлення, свою оцінку. Приклади

Дивлячись на своє життя, він звав його не безщасним і не бездольним, але трудним. (Панас Мирний)
Карпо не зачіпав дівчат, не жартував з ними. Дівчата звали його гордим. (І. Нечуй-Левицький)
І навіть ті, що звуть себе освіченими, більше безсилі, ніж ви, щасливці, яким природа сама дає розуміння своїх тайн. (Г. Хоткевич)
Наш Київ матір'ю недаром Усі міста братерські звуть... Ніхто руїнницьким ударом Не міг йому затьмити путь. (М. Рильський)

Іменувати кого-небудь якось, вважаючи, маючи кимось, чимось для себе. Приклади

Вийшли з хати батько й мати В садок погуляти, Порадитись, кого б то їм Своїм зятем звати? (Т. Шевченко)
– А я тобі яка мама, вражий сину? Дідько звінчав вас на смітнику, а ти мене мамою зватимеш? (М. Коцюбинський)
[Іфігенія:] Чи він живий, Мій Ахіллес? .. Тепер уже не мій, Там, може, еллінка або троянська бранка Зове його своїм.... (Леся Українка)
Марина звала Івана Григоровича хрещеним, хоч хрестили її, першу в Піщаному, за новим, радянським обрядом – без попа. (Микита Чернявський)

розм. Кликати кого-небудь. Приклади

Галя дивиться – на самому шпилечку Карпо стоїть, зове її: Іди сюди! (Панас Мирний)
Коли ж розчавлений впаду, На поміч я не буду звати. (Л. Дмитерко)

Запрошувати куди-небудь, до когось. Приклади

Зараз вона почала зо мною мову, стала мене до себе звати. (Марко Вовчок)
Безліч дуків він стрівав Та панів на всіх дорогах, А ніхто його не звав Пригостити, крім убогих. (П. Грабовський)
Неправда, що батьки мої померли, Я чую, як вони в мені живуть. їх образи у пам'яті не стерлись... З полів, лугів вечеряти зовуть. (О. Білаш)

Заклика́ти до чого-небудь. Приклади

І повні скорбного чуття, Орли за хмарами літали І ситих жаб уже не звали з болот [боліт] до вищого життя. (О. Олесь)
Ідуть полки, і світлий марш гримить І зве бійців для дальшого походу. (М. Бажан)

також без дод., перен. Вабити. Приклади

В суботній час серед вітрів і піни Так уродилась пісня України, – І в дальнє море – у суботній час – Вона зове і пориває нас. (М. Рильський)
В уяві стали очі карі, вони зоріють і зовуть.... (В. Сосюра)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.