ЗВАЛЮВАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

кого, що. Ударивши, штовхнувши, зачепивши і т. ін., змушувати падати, перекидати кого-, що-небудь; валити. Приклади

– Ти що – не зрозумів? – охоронець підходить до Малого Чака Бері і різким ударом звалює його на крісла. (С. Жадан)
Корова кинулась на нього, звалила на землю. (М. Коцюбинський)
Прибігли люди .. Виломили двері. Менший брат не дававсь, насилу десять чоловік його звалили. (Леся Українка)
Іноді Левко скоса позирав на того, хто стояв ближче, міркуючи, як би несподіваним ударом звалити і вирвати револьвер. (М. Трублаїні)
В сінях звалив [Трохим Кирилович] віник, наступив на нього, але не підняв. (І. Рябокляч)
Смерть покотом звалювала маси людей. (Н. Кобринська)

Убивати або підстрелювати. Приклади

За яких чверть години він устиг звалити, мабуть, з десяток качок. (Олесь Досвітній)
– Після такого скаженого дня – вола, здається, звалив би, засмажив би... та й з'їв би сам-один! (О. Ільченко)

Зрубувати, скошувати. Приклади

У ліс поїдеш, звалиш деревину .. Пахучу в рамку закладеш вощину, – До всього брався і усе ти міг. (М. Шеремет)
Сонце вже підбилося височенько, і косарики звалили чимало трави. (Григорій Тютюнник)

Руйнувати, розламувати. Приклади

перен., розм. Перемагати кого-небудь. Приклади

Певність свого кроку. Сміливість в борні. Праця безупинна – Звалюють врага.... (П. Грабовський)
Годі було й думати .. грати так, як Нестор. Годі було й думати звалити небезпечного противника його власною зброєю. (О. Полторацький)

кого, перен. Позбавляти здатності триматися на ногах, змушувати лягати (про втому, хворобу, сон і т. ін.). Приклади

Щоночі раптові тривоги не давали їм [козакам] спокою, а пропасниця звалювала найміцніших. (З. Тулуб)
Жив він так роки, поки його туга не звалила – зліг вмирати. (Марко Вовчок)
Важкий сон звалив у цей вечір Ганну, і приснились їй дивні якісь хороми. (О. Гончар)

безос. Приклади

“Ластівку” звалило набік, купа криги вдарила її по обшивці, вода ринула через борт, рибалки опинилися у воді. (Ю. Яновський)
Яресько тут [у лазареті]. Звалило його – сам не знав коли. (О. Гончар)

що. Скидати що-небудь велике, важке (вантаж, ношу) із чогось, кудись, на щось. Приклади

Побачив би ти, як будемо звалювати колоди, як вони падатимуть, гупаючи, на землю. (А. Хорунжий)
Звалив [Юхим] із спини великого клунка додолу біля скрині. (А. Головко)
Звалила [Марія] мішок просто на сніг і присіла на нього за тином. (М. Руденко)

розм. Необережно скидати що-небудь із чогось. Приклади

Тарілку звалили з столу, і вона з грюком полетіла додолу. (Панас Мирний)
Грудьми на стіл навалився, руку до карафки простяг, – звалив чарку. (А. Головко)

Скидати що-небудь безладно в одне місце. Приклади

Вісім механічних лопат .. вигортають гній на край корівника і звалюють в бетонний сечозбірник. (І. Волошин)
– Звалили [папір] тут, ну й лежить. (О. Донченко)

кого, що. Накладати що-небудь велике, важке або класти безладно кого-, що-небудь на когось, щось. Приклади

На ґринджоли вони звалювали їх [п'яниць], як мішки. (Ю. Смолич)
Коли перев'язка була закінчена, він звалив лейтенанта на спину й поніс піщаною рівниною. (Григорій Тютюнник)
Антін .. зв'язав мотузкою хмиз, звалив в'язку на плечі і пішов до хати. (С. Чорнобривець)

що, на кого, перен. Перекладати що-небудь обтяжливе (справи, обов'язки, відповідальність і т. ін.) на когось. Приклади

Дівка зачала сваритися з парубком, що підставив їй ногу, й всю вину звалювала на нього. (Н. Кобринська)
Поки був молодий [суддя], то завжди бувало усі рішення сам пише, а встарівся – звалив усе на секретаря, а сам підписує й не читає. (Панас Мирний)

на що. Пояснювати щось чим-небудь, знаходити якусь причину. Приклади

Сцена під час тризни, хоч як Катерина старалась не думати про неї, звалюючи все на п'яний стан “нареченого”, раз у раз наверталась Катерині на пам'ять. (Ірина Вільде)

що, рідко. Відхиляти вбік що-небудь. Приклади

Картав [лейтенант] за те, що хтось з студентів не чітко виконував його команду, звалював гвинтівку набік. (В. Кучер)

жарг. Відходити, від'їжджати куди-небудь. Приклади

– З тобою нікуди не йду. Беру свої бабки і звалюю. (А. Кокотюха)
Можна було б звалити кудись за кордон, як зробили багато з її знайомих. Але те саме питання – що далі? – змушувало відкинути цю ідею. (І. Роздобудько)

ЗВА́ЛЮВАТИ юю, юєш, недок., ЗВАЛИ́ТИ, звалю́, зва́лиш, док.