ЗВАБИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ЗВА́БА и, ж.

Те, що приваблює, манить, спокушає; спокуса. Приклади

Не віддали мене, ти, часе літ кипучих, Від зваб життя, від чар мети. (П. Усенко)
Хіба ж Тоня .. сіла б із ним в каючок, якби і її не штовхало оте чортеня зваби, спокуси, жадання торкнутися чогось забороненого, звідати незвіданого? (О. Гончар)
Я знав: будь-яке хотіння, прагнення – це зваба, вони – супроти Бога. (Ю. Мушкетик)
А з поля йшла, струнка і тонковида, ще не свідома чарівничих зваб, богиня квітів, юная Хлорида, у жовтому віночку із кульбаб.... (Л. Костенко)

Принадність, чарівність. Приклади

Чарівний світ з голубим небом весни і неосяжністю далеких просторів, серед яких волею молодості Орися повинна була летіти, як голубка до сонця, втратив для неї звабу і був звичайним, непомітним, буденним. (Григорій Тютюнник)
Кажуть, носа ти вкрав у баби, Губи й ноги забрав мої, Взяв у матері синю звабу І в очах своїх затаїв. (В. Симоненко)
Скажімо, ви в юності .. вперше пізнали зачаровуючу звабу неба, полюбили сузір'я з таємничим загадковим жіночим іменем – Кассіопея. (А. Михайленко)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.