ЗБІЛІЛА — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ЗБІЛІ́ТИ і́ю, і́єш.

Док. до білі́ти 1. Приклади

Тут ніби зроду сонця не було. Аж потім раптом бризнуло: збілів бузок розквітлий. (В. Стус)
Трава почервоніла, наче мідь, Струхлявіла й збіліла сталь, як іній, Згорів, немов газета, алюміній – Такий, що не повинен був згоріть. (Д. Павличко)
Збіліла [Мокрина], як хустка, хоче щось промовити – не здола. (Марко Вовчок)
Начко збілів при цих словах, а потім його обличчя облилось живим рум'янцем. (І. Франко)
Сулятицький збілів, як стіна. (В. Гжицький)
– Якщо до ранку його не заїдять п'явки, скаже правду. Дуда страшенно злякався, збілів, забелькотів: – Він десь там. (Ю. Мушкетик)
На землю випали сніги, .. щоб вимерзли в душі бацили і щоби помисли збіліли, щоб спогад був про тебе мій, неначе сніговий сувій. (В. Багірова)

Дієпр. акт. до збілі́ти. Приклади

Небо, збіліле від спеки, вже сивіє, мов попеліє. (Леся Українка)
Гліба оточила його дружина, підтримували збілілого на лиці князя, тихо поїхали далі. (П. Загребельний)
– Невже ніхто не бачить нашої боротьби? .. Боягузи! – закричав [полковник] уже в безсилій люті, піднявши догори збілілі п'ястуки. (Ю. Винничук)
Дідусь зрозумів, що Василько говорить неправду, але не вимовив і слова, лише сумно похитав збілілою головою. (із журн.)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.