ЗБУВАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

кого, що. Продавати що-небудь, когось. Приклади

Не хвалися, дівчинонько, Червоним намистом! Бо прийдеться-доведеться Намисто збувати, Молодому козакові Тютюн купувати! (з народної пісні)
– У мене є п'ять альбомів з марками. Тепер я .. мушу їх продати. Але не хотілося б кому чужому їх збувати, дорогі вони для мене. (В. Підмогильний)
Щепкін сумно похитав головою: – Коли ми все до нитки збудемо, то й тоді не зберемо половини, що вимагає князь. (Б. Левін)
– Де ви думали продати крадену рибу? – Не знаю .. – Ти що? Дурником прикидаєшся? Де ви думали збути рибу? (І. Багмут)
Збули ми гнідого, прикупили трохи деревини та з хлівця і зіп'яли сяку-таку хижку. (М. Олійник)
Вже незабаром, розчарувавшись у скоморошництвi, збув [Вiльгота] за безцiнь ведмедя .. циганам. (Є. Гуцало)

що. Знаходити збут чому-небудь; реалізовувати. Приклади

Хоч магазини щедро заманюють клієнтів суперпропозиціями, проте втрачати пильності не варто: нерідко зі знижкою збувають товар, термін придатності якого ось-ось мине. (з газ.)
Аграрії, які не займаються постійним продажем на ринку, намагаються якомога швидше збути врожай городини. (із журн.)

кого, розм. Віддавати кого-небудь кудись, улаштовувати, позбавляючись від утримання, догляду. Приклади

У селі заможні господарі своїх [дітей] у город збувають. У них хоч є у віщо одягтися, є чим туди доставитись. (Панас Мирний)
Правда, в рідні пожила [Люба] недовго: дядько швидко і з вигодою збув її в няньки до Окуня. (М. Стельмах)

що. Проводити час, вік і т. ін. Приклади

– Я піду, звідки прийшов, буду далі вік свій збувати в цісарській службі. (І. Франко)
Іван бив палі, бив кілля .. Вік свій збув на тім горбі. (В. Стефаник)
Щоб збути якось порожні години, ми знову сходимо на Козачу гору. (Б. Антоненко-Давидович)

кого, що, розм. Позбавлятися кого-, чого-небудь якимось чином. Приклади

Амурiв дядькового дорадника не приймала [Мар'яна] поважно до серця, тiльки приговорами та вiдговорами збувала його. (Б. Лепкий)
[Мазепа:] Я, поки що, збуваю посланців Привітними, одмовними словами... І політичними листами. (Л. Старицька-Черняхівська)
Упросились злидні на три дні, та й не збути. (Номис)
От бачать молодиці, що непереливки, пристали до Явдохи: “Роби, що знаєш роби, а москаля збудь!”. (Г. Квітка-Основ'яненко)

кого, що, чим, розм. Ухиляючись від кого-, чого-небудь, обмежуватися чимось незначним, несуттєвим. Приклади

[Анна:] Хто ж дозволу на сії речі просить? .. “Дозвольте, пані, стати на коліна”. У нас за сеє кожна осміяла б. [Командор:] Як ви привикли все збувати сміхом! (Леся Українка)
Прийняв [канцлер] його чемно, але нічого не обіцював та збував ласкавими солодкими словечками. (А. Чайковський)
Мені він здався непевним, і я хотів збути його бурчанням, але мимохіть почав одповідати, довго, з подробицями. (М. Коцюбинський)

Зникати, переставати бути наявним, переставати існувати. Приклади

Що нагаєчка, що дротяночка Із колочка не збуває. (П. Чубинський)
От тільки чому дядько Євлампій звав мене “козак”? Який же я козак? Козаки, оповідав дід, були та збули. (Б. Антоненко-Давидович)
Не все те є, що мало бути, Бо й щось до нас було – збуло. (М. Вінграновський)

безос., кому на що, до чого, розм. Приклади

А в жінок не збуває до розмови: то дівування згадають, то се, то те, то про лиху долю не наговоряться. (А. Свидницький)
Мікеле Скальца, веселун і жартун такий, що ніде в світі не було йому, напевне, рівні – на вигадки йому ніколи не збувало. (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо)

ЗБУВА́ТИ а́ю, а́єш, недок., ЗБУ́ТИ, збу́ду, збу́деш, док.