ЗАЧАЇТИ

Зачаїти дух (подих) — затримати, затамувати дихання.

Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови Видавництво "Перун", 2005

ЗАЧАЇ́ТИ аю́, аї́ш, док.:

Приховано, крадькома. Приклади

Вона аж тепер домислившись, зачаєно спитала: – Може, котромусь козакові моя небога до серця припала? (П. Панч)
Хлоп'ячі голівки, біляві й чорняві, що аж сонцем пахнуть, понависавши над грамотою навлобки, зачаєно розглядають візерунчате курсантське творіння. (О. Гончар)
Риси її обличчя були тонкі й ніжні, а очі дивилися сумовито, зачаєно, ніби бачили щось таке, чого не бачили інші. (Ю. Мушкетик)
Не зважав [місяць] ні на зорі, що іскрилися довкруги нього, ні на білі хмари, що сунулися низом зачаєно, тихо. (Н. Кобринська)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.