ЗАТІВАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ЗАТІВА́ТИ а́ю, а́єш, недок., ЗАТІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, док., що і з інфін., розм.

Починати здійснювати, влаштовувати і т. ін. що-небудь. Приклади

Хто з нас не був хлопчиком, .. хто не затівав бойовищ з лозинами, дерев'яними мечами, тугими луками? (С. Скляренко)
В вільний час охоча молодь затіває вечорниці чи збирається на греблі у гурточку голосному. (О. Гуреїв)
– Послухай, парубче, – примирливо мовив він. – Не затівай сварки. (Ю. Мушкетик)
Тут кожна хвилина дорога, а вони непотрібні балачки затіяли. (А. Шиян)
Не встигнеш, бува, що-небудь затіяти, започаткувати, як уже й вечір. (В. Нестайко)
Здається, тиша навіки скувала бір, і вже сумні тіні, немов з нудьги, затіяли свою довічну, німу гру.... (С. Васильченко)

Задумувати, мати намір здійснити що-небудь. Приклади

Він часто і густо тихенько нашіптував учителям на вухо, що школярі іноді затівали зробити. (Панас Мирний)
– Чи не затівав він, Кочубей, доносу на гетьмана Мазепу за намовою ворога? (Г. Колісник)
Де Богунова голова затіє що, там уже напевно сподівайся діла. (Я. Качура)
– Речи... своїм отим... – проказав він по хвилі, кивнувши невідь-куди, – що затіяли нерозумне. Так і речи: бичем – не мечем. (І. Білик)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.