ЗАПЕРЕЧНОЇ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ЗАПЕРЕ́ЧНИЙ а, е.

Який заперечує що-небудь, містить у собі заперечення (у 2, 3 знач.). Приклади

Мігалаке запитав таким проникливим голосом, що відповідь не могла бути заперечною. (Ірина Вільде)
Холод зробив заперечний жест. (М. Білкун)

спец. Який можна спростувати, заперечити (у 1 знач.). Приклади

Представники конституційної теорії вважають, що будь-яке порушення директив внутрішнього права під час укладання договору робить його недійсним або заперечним. (з наук. літ.)

спец. Побудований на запереченні. Приклади

Заперечним судженням називається таке, у якому відображається відсутність будь-якого зв'язку між предметом і ознакою. (з навч. літ.)
Почавши вірш [“Моя Батьківщина”] із фігури заперечного паралелізму.., Рильський, використовуючи анафору, в дуже виразних метафорах і епітетах втілює значення своєї Батьківщини як оселі праці, науки, мистецтва. (С. Крижанівський)

лінгв. Який містить у собі заперечення (у 5 знач.) або є ним. Приклади

Перед заперечним присудком, вираженим іменником у називному відмінку із заперечною часткою “не”, тире звичайно не ставиться. (з наук. літ.)
До безособових речень належать також заперечні речення, у яких назва певної особи (або предмета) стоїть у родовому відмінку. (з навч. літ.)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.