ЗАМИГТІТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ЗАМИГТІ́ТИ ти́ть, док.

Почати мигтіти, рухатися, то з'являючись, то зникаючи на короткий час. Приклади

На вулиці чорна свита виявилась, одна й друга; замигтіли плахти, намітки, потупали діти. (Марко Вовчок)
Музика вдарила, юрба стрепенулась, та не розійшлась, а тільки заходила швидше, паперова січка замигтіла барвистою метелицею. (Леся Українка)
На стежці, що вилася між двома стінками кукурудзи і соняшників, замигтіла людська постать. (І. Сенченко)
Спритні худорляві руки замигтіли у воді. Легко і швидко озерний мешканець поплив до берега. (Ю. Покальчук)
Пригадав він свою Київщину .. Старий Дніпро замигтів у його пам'яті своїм вічним святковим простором. (О. Довженко)

Завиднітися, швидко з'являючись і зникаючи одне за одним, заступаючи одне одного. Приклади

Поїзд неспокійно захитався й заторохтів на переїзді. У вікні замигтіли залізничні будівлі. (Олесь Досвітній)
Замигтіли вікнами пасажирські вагони. (А. Дімаров)
Всім, як живі, явилися перед очима картини його [Б. Хмельницького] походів, боїв і побід, замигтіли надії та сподівання. (Б. Лепкий)

Вирізнятися, сяючи нерівним, миготливим світлом; заблимати. Приклади

Вже замигтіли недалеко вогники передмістя. (Б. Антоненко-Давидович)
В далечині замигтів ліхтар. (Н. Рибак)
Замигтіли великі зорі, що займалися в небі. (В. Кучер)
Парасчина думка перейшла до всіх минулих, давніх часів, і перед нею замигтіли, заблищали, мов чудове малювання – давні веселі дитячі літа. (Б. Грінченко)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.