ЗАМАНЮВАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ЗАМА́НЮВАТИ юю, юєш, недок., ЗАМАНИ́ТИ, рідко ЗАМАНУ́ТИ, аню́, а́ниш, док., кого, що.

Приваблюючи чим-небудь, заохочувати, спонукати йти кудись, опинятися де-небудь, приєднуватися до когось. Приклади

Дурно закликала, заманювала мати “кавалерів” до дочки, дурно впадала, клопоталась коло їх [них] – вони все оббігали її хату. (М. Грушевський)
Ничипір одразу зрозумів цю тактику і звелів своїм вернутися. – Назад, нас заманюють! (Іван Ле)
– І ти вже тут? – здвоюючи брови, спитала вона дочки. – Це ми, тіточко, її заманили до себе, – казав Івась. (Панас Мирний)
– Того тільки й хотів Виговський, щоби їх за собою заманути й потягти на свої головні сили. (Б. Лепкий)
З фронту вони охоче йшли полками, але туди й по одиниці не можна було їх заманути. (В. Винниченко)
– Знали, чим заманити, – книгами... – обняв Тарас господаря, що встав і вийшов йому назустріч. (Василь Шевчук)

перен. Заполоняти (душу, серце), захоплювати чим-небудь. Приклади

До нас підходили молоді поети, яких заманювала романтика північних першопрохідних мандрів. (Р. Іваничук)
Не міг .. він у рабство заманювати коханням вільну дівчину!... (Василь Шевчук)
Лаврін не зводив з дівчини очей. Її краса так засліпила йому очі, так разом заманила серце, що вона йому здавалась не дівчиною, а русалкою. (І. Нечуй-Левицький)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.