ЗАЗДРИМ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ЗА́ЗДРИТИ рю, риш, недок., без дод. і кому, чому, на кого – що, рідко в чому.

Відчувати заздрість до кого-, чого-небудь. Приклади

Пишним же його вусам [Демка Ганжі], що звисали аж до коміра його червоного жупана, та довгому, аж тричі обмотаному навкруг вуха, оселедцю заздрило все козацтво. (А. Кащенко)
[Мавка:] Се так, як голуби... Я часом заздрила на них: так ніжно вони кохаються.... (Леся Українка)
– Тату, що це за почуття, – заздрість? Ти коли-небудь заздрив? (О. Донченко)
Твоя книга говорить йому все, де ти лінувався, де ти поспішав, де ховав убогість думки за зливою слів, де чорно заздрив на чужу роботу. (Ю. Яновський)
Навіть севастопольські хлопчаки, які спочатку навчаються плавати, а потім вже ходити, – і ті заздрили його спритності. (Д. Ткач)

Який відчуває заздрість, бажає мати те, що належить іншому; заздрісний. Приклади

Одна його доля – чорні бровенята, Та й тих люде [люди] заздрі не дають носить. (Т. Шевченко)
Щирий та щедрий Семен ніяк не міг погодитися з лукавим та заздрим на чуже добро Романком. (М. Коцюбинський)
Не знаєте ви наших людей. Тут же всі такі заздрі та язикатії. (О. Довженко)
– Вони [миші] всі розбійниці, – зашарудів листям старий дуб, – і заздрі до чужого щастя. (О. Іваненко)

Який виражає, виявляє заздрість. Приклади

Збоку вигравали музики. Вище за коней злітали на прудких ногах козаки, на них заздрими очима дивилися бурсаки. (П. Панч)

у знач. ім. за́здрий, рого, ч.; за́здра, рої, ж. Людина, яка заздрить кому-небудь. Приклади

Заздрий від чужого щастя сохне. (прислів'я)
Тут на селі багато заздрих! Ніхто не пройде повз дворище, щоб не позавидував.... (Панас Мирний)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.