ЗАДВІРКИ

Місце за дворами, позаду будинків, хат.

Глуха вулиця, закуток.

Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови Видавництво "Перун", 2005

ЗАДВІ́РОК рка, ч.

Частина двору за будинком, хатою; задня частина двору; мн. місце за дворами, позад будинків, хат. Приклади

Князь звелів Юркові жить коло палацу в гарному домі, а Уласові дали невелику хатинку на задвірку, де були збудовані стайні, та псарні, та свинюшники. (І. Нечуй-Левицький)
На одній половині хати не було в вікнах рам і жовта стіна дивилась на задвірок двома чорними дірами. (М. Коцюбинський)
Добриня взяв Малушу за руку й швидко повів її округ княжого терема, на задвірки. (С. Скляренко)
Задвірками попрямувала [Надія] за шахту. (С. Чорнобривець)
У втікачів інша топографія – задвірки вокзалів, заставлені бараками пустирі, приймальні в комендатурах, брами пекла. (Ю. Андрухович)
Туди [у літературу] “по блату” не пробраться. Через задвірки не пройти.... (Д. Павличко)

перен. Глуха вулиця, віддалений закуток; глушина. Приклади

– Хлібну крамницю знайдуть і десь на задвірках, а нам треба на розі вулиці і щоб з вітриною. (О. Донченко)
Кому знати, може, колись, ще при вашім житті, цей тихенький земний задвірок теж стане гучним містом. (В. Земляк)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.