ЗАБЛУКУВАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ
ЗАБЛУ́КУВАТИ ую, уєш, недок., рідко, ЗАБЛУКА́ТИ, а́ю, а́єш, док.
Випадково заходити, потрапляти куди-небудь; забрідати.
Приклади
- Сад, парк, особливо весною, в пору цвітіння, схиляють до лірики, сюди заблукує немало мрійників. (Ю. Мушкетик)
- І в темну пущу раз я заблукав. (І. Франко)
- Гордій почав розказувати, що зовсім випадком зайшов сюди і якби не заблукав у цей ліс, то, мабуть, і не прийшов би до неї. (Б. Грінченко)
- Рідко-рідко заблукає сюди і кудлатий вуйко-ведмідь покачатися в теплій травиці.... (П. Козланюк)
Збиватися з правильного напрямку, втрачати просторову орієнтацію.
Приклади
- Півпланети у темряві летять [птахи] і не заблукують, дорогу знаходять додому, хіба ж не диво? (О. Гончар)
- Дівча боялось заблукати в численних коридорчиках старого графського гнізда. (О. Донченко)
- Треба було тільки дивуватися, як така маленька істота [хлопчик] ні разу не спіткнулася, не заблукала в лісах. (Ю. Яновський)
- Думка назавжди заблукала у звивинах його мозку. (А. Крижанівський)
тільки док.
Почати блукати (у 2 знач.).
Приклади
- Видко, вдоволений був [Заремба] оглядинами, бо на устах його заблукав усміх. (Юліан Опільський)
- На його вузькому довгастому обличчі заблукала блаженно-радісна усмішка. (В. Малик)
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.