ЖБУРЛЯТИ — ТЛУМАЧЕННЯ
ЖБУРЛЯ́ТИ я́ю, я́єш, рідше ЖБУ́РИТИ, рю, риш, недок., розм.
кого, що і ким, чим.
Рвучко, із силою кидати кого-, що-небудь.
Приклади
- Не раз Іван метав сокирою в неї [Химу], жбурляв вилами та проганяв. (М. Коцюбинський)
- – Ану, дівко, лови! – і кудлатий жонглер .. жбурив глядачам кілька барвистих опук. (О. Ільченко)
- Рвучкий вітер крутить, жбурляє в шибки вихри дощових бризок. (Ю. Збанацький)
- Сонце знов жбурляло у вікно Проміння косого сліпучі злитки. (М. Руденко)
Сильно гойдати, підкидати.
Приклади
- Вкритий білими гребенями, він [Дніпро] бушував, лютився, здіймав піняві хвилі, жбурляв, мов тріску, самітний човен з одинокою людиною. (А. Шиян)
- В бурхливому потоці, геть вкритому піною, миготіли то кущі, то цілі стовбури дерев. Вода жбурляла їх од стіни до стіни, перевертала, підкидала угору. (А. Дімаров)
що, перен.
Різко, з гнівом і обуренням говорити про кого-небудь або звертатися до когось.
Приклади
- Іноді колишній тюремний сторож поймався недобрим гнівом і жбурляв слова, мов камінці: – Забудь, Павле, про них, коли такі, хай їм. (М. Сиротюк)
- Хоч відповідала [дівчина] задерикувато, власне, й не відповідала, а жбурляла Сивоокові його запитання назад, в нього не пропала охота вести з нею розмову далі. (П. Загребельний)
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.