ДУШОГУБ — ТЛУМАЧЕННЯ
ДУШОГУ́Б а, ч., розм.
Злочинець, який вдається до вбивства, розбою, лиходійства.
Приклади
- І хто би був подумав, що він душогуб! Такий тихий та смирний.... (І. Франко)
- Перше лиш душогубів у тюрму замикали, а тепер душогуби ходять собі самопаш. (Б. Лепкий)
- Виявляється, що цей хаджі – душогуб. Мало того, він хотів ще призвати до злочину і його, Юлдаша.... (О. Донченко)
Уживається як лайливе слово.
Приклади
- – А, дак ти так! – ревів розлютований Денис. – Красти!.. Биться!.. Тікати!.. Душогуб!.. От я ж тобі покажу!... (Б. Грінченко)
- – Добре, – здався батько. – Будь ви неладні, душогуби. Поїду. (О. Довженко)
- Вона величала їх [утікачів] шибайголовами, шибениками, гайдамаками, душогубами. (Ю. Смолич)
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.