ДУРНИКИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ДУ́РНИК а, ч., розм.

Не зовсім розумна людина; людина з розумовими вадами. Приклади

Йон сидів у пітьмі та з міною дурника вдивлявся у темряву. (М. Коцюбинський)
Жебрак дуже любив молодого пана, котрий не дозволяв кривдити дурника. (Н. Королева)
Своїми ясними, широко відкритими очима і невеликим, таким контрастним для всієї фігури личком він нагадував дурника з казки. (Ірина Вільде)
[Петро:] Бачте, батьку, як я тільки на поріг, то ви зразу з мене, як з дурника, почали глузувати. (Панас Мирний)

Уживається як лайливе слово. Приклади

Потім я розпитував ще багатьох людей і довідався, що не німці знищили центр нашої знівеченої столиці [Києва], а .. наші дурники. (О. Довженко)
Фашистські звірі бенкетують і знущаються з людей .. Жалюгідні дурники! Вони не розуміють того, що синів твоїх [Україно] не можна перестріляти. (А. Малишко)

Про нетямущих, недосвідчених, наївних людей – із відтінком пестливості (перев. при звертанні до малолітніх). Приклади

– Бач! виголодався... дурник маленький! – розжалобилася Горпина, дивлячись на сина. (Панас Мирний)
– Діду, а як ви тут опинилися? .. – Ехе-хе, – сумно зітхнув дід. – Куди ж я міг їхати! Тебе, дурника, шукав.... (В. Нестайко)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.