ДУРНИК — ТЛУМАЧЕННЯ
ДУ́РНИК а, ч., розм.
Не зовсім розумна людина; людина з розумовими вадами.
Приклади
- Йон сидів у пітьмі та з міною дурника вдивлявся у темряву. (М. Коцюбинський)
- Жебрак дуже любив молодого пана, котрий не дозволяв кривдити дурника. (Н. Королева)
- Своїми ясними, широко відкритими очима і невеликим, таким контрастним для всієї фігури личком він нагадував дурника з казки. (Ірина Вільде)
- [Петро:] Бачте, батьку, як я тільки на поріг, то ви зразу з мене, як з дурника, почали глузувати. (Панас Мирний)
Уживається як лайливе слово.
Приклади
- Потім я розпитував ще багатьох людей і довідався, що не німці знищили центр нашої знівеченої столиці [Києва], а .. наші дурники. (О. Довженко)
- Фашистські звірі бенкетують і знущаються з людей .. Жалюгідні дурники! Вони не розуміють того, що синів твоїх [Україно] не можна перестріляти. (А. Малишко)
Про нетямущих, недосвідчених, наївних людей – із відтінком пестливості (перев. при звертанні до малолітніх).
Приклади
- – Бач! виголодався... дурник маленький! – розжалобилася Горпина, дивлячись на сина. (Панас Мирний)
- – Діду, а як ви тут опинилися? .. – Ехе-хе, – сумно зітхнув дід. – Куди ж я міг їхати! Тебе, дурника, шукав.... (В. Нестайко)
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.