ДОЛЬНИКИ

В Давній Русі категорія селян, які сплачували землевласникові-феодалові певну частину (долю) врожаю зі свого господарства. Здольщина являла собою натуральну ренту.

Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови Видавництво "Перун", 2005

ДО́ЛЬНИК а, ч.

іст. Селянин, який сплачував землевласникові-феодалові певну частку (долю) врожаю. Приклади

До категорії данників у XV – на початку XVI ст. в Україні належали і дольники, які платили ренту переважно зерном у вигляді певної частини врожаю. (з наук.-попул. літ.)
До складу дворища, крім родичів, входили також селяни, прийняті зі сторони або як рівноправні члени (потужники, поплічники), або як економічно залежні люди (половинники, дольники, підсусідки). (з наук.-попул. літ.)

літ. Перехідна форма від силабо-тонічного до тонічного вірша, в якому за основу береться не стопа, а частина віршового рядка. Приклади

У трискладових розмірах вірша один із ненаголошених складів іноді зовсім випадав, утворювалися дольники. (з наук. літ.)
Дольник використовували Т. Шевченко, М. Семенко, Є. Плужник, Л. Первомайський, Т. Осьмачка, Д. Павличко та ін.; його оновлення здійснив І. Драч, надавши йому ознак говірного вірша. (з наук.-попул. літ.)

Тлумачний словник української мови. Томи 1-10 (А-О́БМІЛЬ)

Коментарі

Останні коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.