ДОКУЧАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ДОКУЧА́ТИ а́ю, а́єш, недок., ДОКУ́ЧИТИ, чу, чиш, док.

Повторюванням, одноманітністю дій, слів і т. ін. неприємно вражати; набридати. Приклади

Він часто докучав дидаскалам, розпитуючи їх, що означає те чи те. (З. Тулуб)
Докучила баба своїми словами дідові. (О. Іваненко)
Потішним видався хворий дід Каламареві одразу. Тому він прислухався, чи, бува, щось не зрозуміє. Та швидко докучили дідові примовки і перемови.... (І. Чендей)

перен. Не давати спокою, мучити, турбувати (про почуття, хвороби, думки і т. ін.). Приклади

Голод почав йому докучати, і разом з голодом почала злість підступати під серце. (І. Франко)
Не міг зразу одповісти на Ваш останній лист, серце так докучало, як ніколи перше. (М. Коцюбинський)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.