ДЗВОНАР — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ДЗВОНА́Р я́, ч.

Служитель, який калатає у церковні дзвони. Приклади

Посеред вулиці Мамай спинився, слухаючи, як на соборній дзвіниці відбиває дзвонар дванадцяту годину, північ. (О. Ільченко)
Із села почувся дзвін. Це дзвонар Юхрим, що залишився видзвонювати по душі небіжчика. (С. Тельнюк)
– Полегеньку дзвони, потихеньку, – повчав панотець дзвонаря. – Щоб пану менше вуха бевканням мозолити. (В. Чемерис)
– А чи, може, думаєш собі, що бовкнув, як дзвонар, та й хай собі як знають? (А. Головко)

Той, хто дзвоником повідомляє про початок та закінчення занять, уроків у школі. Приклади

Китаєць із провінції Хунань суворо покараний за небажання звіряти годинник. Дзвонар помилково просигналив про завершення вступного іспиту до коледжу на чотири хвилини раніше. (з газ.)

перен., зневажл. Той, хто без потреби багато говорить; базіка, плетун. Приклади

– Ну, таки принесло ледащо отого дзвонаря, оте брязкало! Забавлятиме старих хазяїнів. (І. Нечуй-Левицький)

Належний дзвонареві.

Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови Видавництво "Перун", 2005

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.