ДЕЗЕРТИР — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ДЕЗЕРТИ́Р а, ч.

Той, хто вчинив дезертирство. Приклади

Прийти дезертирові в хату було небезпечно. Часто стражники чи козаки приїздили вночі з волості й робили несподівані обшуки. (О. Донченко)
– Коли ви [бійці] в поході де-небудь образите бідного, украдете, пограбуєте, якщо ви будете п'яницями, боягузами чи дезертирами, – я знищу вас як зрадників. (О. Довженко)

перен., зневажл. Той, хто нехтує своїми громадськими або службовими обов'язками, ухиляється від праці. Приклади

– Землю йдуть копать. Всі учні старших класів ідуть, а мене мати не пускає. Я не хочу бути дезертиром. (В. Кучер)
Ті, з ким вчився він і ріс, – Кожен став відомим!.. Він – під стелю ось заліз, Дезертир з дипломом. (С. Олійник)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.